ручка
81ручка — и, ж. 1) Зменш. до рука 1). 2) Частина предмета, за яку його держать чи беруть рукою. || Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою. 3) Прилад для писання. 4) Частина крісла, дивана і т. ін., на яку, сидячи …
82ручка — I [ру/чка] чкие, д. і м. ру/ц :і, р. мн. чок (кінцівки) II [ру/чка] чкие, д. і м. ру/ц :і, мн. ру/чкие/ручки/, ру/чо/к дв і ру/чкие (рукоятки; письмове приладдя) …
83ручка — и; мн. род. чек, дат. чкам; ж. 1. Уменьш. ласк. к Рука (1 зн.). Маленькая р. ребёнка. Сделать кому л. ручкой (разг.; о жесте рукой в знак прощания). Идти под ручку (=под руку). Приложиться к ручке (ирон.; поцеловать руку кому л.; обычно… …
84ручка — сосуд …
85ручка — рука …
86ручка — немного …
87ручка — и; мн. род. чек, дат. чкам; ж. см. тж. до ручки 1) уменьш. ласк. к рука 1) Маленькая ру/чка ребёнка. Сделать кому л. ручкой (разг.; о жесте рукой в знак прощания) Идти под ручку (= по/д руку) …
88ручка — До ручки (добить) что (просторен, шутл.) перен. до конца, до крайней степени израсходовать, использовать (первонач. об инструменте сточить до рукоятки). До ручки (дойти, довести) кого (просторен, фам.) перен. до безвыходного, крайнего… …
89Ручка — прізвище …
90ручка — 1 іменник жіночого роду кінцівка ручка 2 іменник жіночого роду рукоятка; письмове приладдя * Але: дві, три, чотири ручки …
